Відчайдухи з великим серцем та відкритою душею

12.03.2021

Добровольці – це відчайдухи  з великим серцем та відкритою душею, адже тільки людина, яка має у своєму серці велику та щиру любов до рідної землі без зайвих вагань стає на захист Батьківщини, ризикуючи своїм здоров’ям і життям. Серед депутатів  Шевченківської районної у м.Полтаві  ради восьмого скликання є дві людини, які стали на захист українського народу та рідної землі з перших днів  воєнних дій на сході України

Напередодні Дня українського добровольця ми поспілкувалися з депутатами Шевченківської районної у м.Полтаві ради восьмого скликання і у недавньому майбутньому добровольцями, Жмуренком Володимиром Васильовичем та Крижберським Юрієм Валерійовичем.

Володимире Васильовичу, що спонукало Вас піти добровольцем на фронт?

– Треба ж було захищати свою Батьківщину, своє місто, свою сім’ю. Стояти осторонь, коли моя рідна країна в небезпеці я не збирався!

Доброго дня, шановний Володимире Васильовичу, скажіть будь  ласка, звідки почався Ваш бойовий шлях?

– Війна для мене почалася 1 березня 2014 року, з початком захоплення Криму.  Ми тоді організували з хлопцями блокпост самооборони під Копилами, біля мосту через Ворсклу. Розуміли, що вторгнення агресора цілком можливе

Далі  я під Донецьким аеропортом воював з 2014 року.  Від Волновахи до шахти «Бутівка» в 100 кілометрах. Було всього і ногу зламав на початку літа, та довго не влежав зняв гіпс і поїхав у батальйон «Дніпро – 1» , там наші хлопці з Полтави служили. Майже рік провоював у аеророзвідці, ми коргували вогонь, проводили аеророзвідку Донецького аеропорту.

Більше двох років воював разом із «Правим сектором», далі була 57-а бригада. Півтора року прослужив сапером.

Слухаю Вас, Володимире Васильовичу і дивуюся, ви наче універсальний солдат, адже на фронті легких завдань не буває!

Так, важкувато часом було, і снарядів усяких багато, і «гради», і протипіхотні міни, які між іншим заборонені. Доводилося знімати незйомні міни, бо траплялися такі ситуації, що знищувати їх на місці не було можливості.  Як на мене, цікава робота! Знаходили авіаційні ракети, які, ще мабуть, з 2014 року лежали. Знаходили і такі собі ОЗМки – це російські міни, ми такі не використовуємо, вони теж заборонені. Як не крути, а без снайпера нікуди! Згодом освоїв і спеціальність водія, у житті все знадобиться!

…Із добровольців у депутати. Чому вирішили стати депутатом?

Я досить енергійна людина і повернувшись з війни, вирішив присвятити себе служінню громади, мешканцям не тільки району, а й  Полтави. У нас прекрасне давнє місто із своєю самобутньою історією і традиціями,  я як патріот, громадський активіст, депутат хочу бачити своє місто успішним, передовим, найкращим! Там, далеко, на фронті я сильно сумував за рідною Полтавою і був там для того, щоб зупинити агресора у глиб країни, до нашої Полтави, я не хотів щоб і дорослі  діти чули вибухи, лякалися, ховалися у підвали, адже знав, що маю захищати свою країну, свій народ. Тепер як депутат місцевої ради захищатиму інтереси своїх земляків!

Що б хотіли побажати військовослужбовцям, які зараз несуть службу на східних кордонах України?

– Усім, хто зараз на передовій боронить нашу Батьківщину від усього серця бажаю міцного-міцного здоров’я, сили духу, наснаги! Дуже хочу, щоб війна закінчилася і усі хлопці і дівчата якомога скоріше повернулися додому, де їх з нетерпінням чекають!

Я бажаю усім нам мирного неба, щоб перестала  литися кров наших воїнів і мирного населення, щоб зникла ненависть, а наша рідна Україна багатіла, зміцнювалася і  розквітала!

Юрію Валерійовичу,що спонукало Вас стати добровольцем?

– Напевно основною причиною став перетин ментальної червоної лінії. У кожної людини є якась межа, коли терпець обривається. Для когось такою межею стало рішення відмови від європейського напрямку розвитку – ці Українці вийшли на майдан. Для мене –  військове захоплення Криму – тому пішов добровольцем на фронт. Мені важко тоді було просто спостерігати за подіями, що відбувалися на півострові, штурм військових частин, блокування військових суден в акваторії чорного моря. Тоді простіше було вирішити піти добровольцем, знав, що якщо не піду мені з цим рішенням буде важко жити. Це як уступити школяру місце в громадському транспорті, уступив і на душі легко, полінувався – на душі важко. Ще однією причиною став стан справ в ЗСУ на той момент. Руйнування армії яке здійснювалось як умисно, так і халатним відношенням, або ж просто бездіяльністю змушувало зайвий раз задуматись, що станеться якщо я не піду. Можливо якби в 2014 в країні була армія НАТІвського зразку, з сучасним озброєнням, в моїй допомозі не було б сенсу. Але такої армії у нас на той момент не було. Тому сумніву що мені потрібно бути там не було. В такі моменти ти розумієш, що ти цегла з якої повинна побудуватися стіна, щоб стримати навалу.

У яких районах проведення АТО Вам прийшлося воювати?

 З географією пощастило, мало до війни подорожував країною, тому за 3,5 роки в АТО зміг надолужити, ті населені пункти що можу згадати Щастя, Світлодарськ, Новотроїцьке, Новгородське, Новомихайлівка, Станиця Луганська, Кримське. Наш 24 Окремий Штурмовий Батальйон створювався в АТО, тому пункту постійної дислокації (місця в яке ми могли б приїхати на ротацію для відпочинку) у нас не було. Для нас ротацією вважалося переміщення з Луганської області в Донецьку і навпаки.

…Із добровольців у депутати. Чому вирішили стати депутатом?

– Напевно в моєму випадку проводити причино наслідкові зв’язки доброволець-депутат не дуже коректно. Я і до війни цікавився політикою і був активістом. У 2004 приймав активну участь в революції, і після революції слідкував за подіями в країні. Бажання робити зміни в Україні у мене були і до війни. Тому якби і не війна, все одно шукав би реалізацію свого потенціалу в органах місцевого самоврядування. Але війна додає досвіду, і частково міняє світогляд, так якби не війна, я б не узнав про Джона Маккейна, але тепер коли я знаю його біографію є на кого рівнятися, для себе встановлений стандарт служіння народу, як на війні, так і в цивільному житті.

Юрію Валерійовичу, окресліть Ваше бачення розвитку територіальної громади району і міста Полтави вцілому.

– В першу чергу хотілось би побачити покращення урбаністичних умов, Полтава заслуговує бути красивіше, комфортніше і безпечніше. Наразі вивчаю світові практики по міському проектуванню і міському дизайну особливо, що стосується публічних і не публічних просторів. Дане питання з роками стає все більш актуальним, так як набирають обертів спеціальності, що дозволяють працювати віддалено. Наразі немає необхідності працювати в промисловому центрі, щоб побудувати кар’єру. Тому все більше стають значимі міста максимально комфортні для проживання, з гарною інфраструктурою, екологічно чисті, дизайнерські витримані, та безпечні. Думаю поки Львів і Одесса не стали всеукраїнськими IT хабами, у Полтави є шанс стати Українською кремнієвою долиною.

– Юрію Валерійовичу, що б хотіли побажати військовослужбовцям, які зараз несуть службу на східних кордонах України?

Звісно «повернутись живими, повернутись всім, повернутись з перемогою». Так сталося, що в АТО достатньо часу, щоб цікавитись новинами, для хлопців важливо розуміти, що відбувається в Україні і яке місце в свідомості громадян займає війна, чи не забули про них. І часто деякі не далекоглядні політики розкидаються заявами, після яких в душі АТОшника стає пусто, закрадається думка, що їх зрадили і все марно. В 2014м ми їхали в АТО не знаючи хто буде президентом, яким буде парламент і склад кабінету міністрів, і це було байдуже тому, що наша мета була відстояти Україну. Так як політика в нашій країні все більше стає релігією, бажаю всім хлопцям не піддаватися панічним настроям і не втрачати суті – захисту своєї батьківщини. Діяльність політиків короткочасна і рідко залишає слід в історії, подвиг воїнів що захищали свою країну вкарбовується в історію держави на вічно. Пам’ятайте про це. Бережіть себе.

Шановні Володимире Васильовичу та Юрію Валерійовичу, щиро дякуємо за цікаву, змістовну бесіду! Від Шевченківської районної у м.Полтаві ради та виконавчого комітету прийміть сердечні вітання з прийдешнім Днем українського добровольця! Бажаємо Вам міцного здоров’я, добробуту, благополуччя! Щиро дякуємо за Вашу активну громадянську позицію!

 

Підготувала Ольга Скороденко