на головну

Інформація про район

logo

Географічні відомості та історія

Шевченківського району міста Полтави.

Шевченківський (Октябрський) район міста Полтави має більше 60-ти річну історію. Шевченківський (Октябрський) район був створений 12 квітня 1952 року відповідно до Указу Президії Верхоної Ради Української РСР«Про утворення в місті Полтаві внутрішньоміських районів Жовтневого, Ленінського і Київського». Але назва «Жовтневий» не прижилась, з того часу у офіційних документах та у спілкуванні мешканці міста називали його Октябрським. 20 травня 2016 року Октябрський район м.Полтавиперейменовано на Шевченківський.
Район займає мальовничу південно – західну частину міста, на правому березі річки Ворскла, куди входить історичний центр – ансамбль Круглої площі, Соборний майдан де знаходилась Полтавська фортеця у XVII – XVIII століттях. До складу району увійшли селище Кобищани, Очеретянка, частково території селищ Щербані, Розсошенці, Іванова гора та Студентська гора з яких відкривається чудовий вид на річку Ворскла та Хрестовоздвиженський монастир. За багаторічну історію нашого району на його чолі стояли достойні люди які вболівали за добробут мешканців, відбудовували район в повоєнний час, розбудовували соціальну сферу, розвивали економіку та господарську інфраструктури:
– Кононенко Дмитро Пилипович, очолював райвиконком з початку заснування району 1952 р. по 1956р.
– Герасименко Федір Михайлович, очолював райвиконком з 1957 р. по 1963р.
– Котелевський Микола Петрович, з 1963р. по 1973р.
– Тенянко Надія Яківна, з 1973р. по 1977р.
– Несенюк Ніна Василівна, з 1978р. по 1980р.
– Тимощенко Анна Романівна, з 1980 по 1983р.
– Куніна Віра Юхимівна, з 1984р. по 1986р.
– Борисовська Людмила Василівна, з 1987р. по 1989р.; з 1998р. по 2006р.

– Червяченко Володимир Леонідович, з 1990р. по 1997р.

– Пругло Олег Євгенович, з 2006р. по 2010р.
– Бардінов Андрій Васильович з 2010р. по 2015р.                                       -Чабановський Роман Олександрович, з 2015р. по 2016р.

З жовтня 2016 року Шевченківську районну у м.Полтаві раду та її виконавчий комітет очолює Задворкін Дмитро Юрійович.

В 50-60-х роках в Шевченківському районі повним ходом йде відбудова інфраструктури, повертаються підприємства з евакуації. З’являються підприємства та заводи які згодом стали флагманами промислового виробництва не тільки в Полтаві, а й усієї України. В цей час випускають свою першу продукцію «Полтавський завод штучних алмазів», завод «Електромотор», завод медичного скла, завод «Лтава», цегельний завод та інші. Починається газифікація району, в місті з`явилося телебачення. З 1962 р. вулицями за курсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності стали нова будова театру ім. М. Гоголя (1958р.) і відбудова з руїн, залишених фашистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964р.).

В районі та в місті в цілому відбудовується мережа освітніх закладів, дитячих садків для малечі. Відновили роботу Полтавський педагогічний інститут, будівельний інститут, створено Медичний інститут. В цей час створюються лікарняні заклади, в районі будують дві міські лікарні, центральну районну лікарню та обласну.

Розбудовується місто, розбудовується і Шевченківський район. В 60-х роках зводяться мікрорайони з багатоповерховою забудовою «Алмазний», «Мотель», згодом «Боженка». Забудовується центральна вулиця міста Фрунзе, яку поступово розширяють. В 70-х роках з’являються сучасні мікрорайони Сади-1, у 80-х роках Сади-2, пізніше у 90-х роках Сади-3 (“Огнівка”). В кожному мікрорайоні відкривалися нові сучасні школи та дошкільні заклади.

Однією з візитних карток Шевченківського району, а також і всього міста є Біла Альтанка, яка розташована на Івановій горі. Збудована у 1908—1909 роках до 200-річчя Полтавської битви. Тут в часи Північної війни була старовинна Сампсонівська башта та Подільський сторожовий бастіон Полтавської фортеці. Альтанку зруйновано у роки Другої світової війни. Біла Альтанка відновлена 1954 року на честь 300-річчя возз`єднання України з Росією. З монументальної півкруглої колонади відкривається зору неосяжна далина: долина Ворскли, ліси, луки, будинки в зелені садів. Територія Соборного майдану улюблене місце прогулянок мешканців району та міста, особливо молоді. Учні шкіл і студенти за традицією приходять сюди після випускних вечорів помилуватися ранковою зорею. А гостю полтавці обов`язково розкажуть легенду про те, що після Полтавської битви Петро І, об`їжджаючи у супроводі О. С. Келіна бастіони Полтави, з`їхав сюди на своєму баскому коні, який залишив відбиток підкови; інші розкажуть, що саме на цьому місці, проїжджаючи верхи, кінь Петра І загубив підкову.

Поряд з Білою Альтанкою знаходиться меморіальний комплекс-садиба І.П. Котляревського. У 1969 року з нагоди відзначення 200 літнього ювілею поета за акварельним ескізом Т. Шевченка було відновлено садибу Івана Котляревського. До комплексу увійшли: хата, комора, повітка, колодязь з журавлем. У 1971 році на території садиби встановлено погруддя І.П. Котляревського роботи народного художника України Г.Ш. Кальченко. В цій садибі І. Котляревський і помер 10.11.1838р. Похований у Полтаві на території старого міського цвинтаря, обабіч колишнього Кобеляцького шляху (вулиця Фрунзе до 20.05.2016 року) – теперішня вулиця Європейська. Могила письменника з пам`ятником збереглися до наших днів.

На території сучасного Соборного майдану поруч з дерев`яним у 1748 році здійснена закладка фундаменту мурованого храму Успіня Присвятої Богородиці. Будівельні роботи ведуться під керівництвом архітектора Стефана Стабанського на кошти останнього полкового уряду Полтави – полковника Андрія Горленка. 1770 року Собор освячений. Колишній головний кафедральний Собор міста виконував і своєрідну функцію першої публічної протомузейної установи Полтави. В ньому можна було бачити Жуківську ікону Богоматері, перетворену шведами, згідно легенди, на шахову дошку. Обабіч чотирьохярусного іконостасу були розміщені прапори козацьких полків, які формував Іван Котляревський з селян Полтавщини для війни з наполеонівською Францією 1812 року. Стіни храму містили картини із зображенням Перекопських укріплень та перемоги 1771 року над турецькою фортецею Кефе. Собор-меморіал славетних сторінок полтавців мав одну із найбільших бібліотек, до формування якої був причетний дід класика нової української літератури І.Котляревського диякон церкви Іван. За велінням єпископа Полтавського та Переяславського Георгія 1824 року при Соборі відкрили “нотну школу, де навчали співам”. Згодом в церковному хорі Успенського Собору співатиме Іван Козловський – в майбутньому народний артист СРСР. В стінах храму 1838 року полтавці проводжали в останню путь свого славетного земляка Івана Котляревського, 1920 – відспівували Панаса Мирного, а через рік – Володимира Короленка.

Навесні 1934 року за рішенням Полтавського обкому КП(б)У міський кафедральний Свято-Успенський Собор зруйнований. На звільненій ділянці, серед іншого, планували звести гаражі. П`ятибанний (з 1780 року), у стилі українського бароко, Успенський Собор належав до рідкісного перехідного архітектурного типу міських і монастирських соборів кінця XVIII століття.

Згідно державної програми відтворення видатних пам`яток історії і культури полтавський Свято-Успенський Собор у 1999 році занесено до списку унікальних пам`яток національної культури, що підлягають першочерговому відновленню. Зараз гості міста можуть побачити відбудований собор.

Успенській дзвіниці пощастило пережити буремні 30-ті роки XX століття. Більш ніж сорокаметрова споруда вціліла від войовничих атеїстів завдяки проекту її використання у якості постаменту для пам`ятника Й.Сталіну. Зведена у 1801 році коштом князя Василя Долгорукого-Кримського, у зовнішньому оформленні дзвіниця сполучає риси двох стилів – пізнього бароко з раннім класицизмом, характерним проявом якого є шпилеподібне завершення споруди.

Справжньою окрасою Успенської дзвіниці, її гучним голосом, що було чути далеко за Полтавою, був двохтонний дзвін “Кизи-Кермен” (в перекладі – “дівоча”, інколи “красива фортеця”). Дзвін був відлитий у 1695 році відомим київським майстром Афанасієм Петровичем з трофейних гармат однойменної турецької фортеці, захопленої за участю Полтавського козацького полку на чолі з полковником Павлом Герциком (суч. місто Бериславль, Херсонської обл.). З метою покращення звучності і тембру голосу дзвін увібрав понад 400 кг срібла. До 1876 року “Кизи-Кермен” знаходився на третьому ярусі дзвіниці і був ударною частиною головного міського годинника, який знаходився на останньому четвертому ярусі. Нині рідкісну пам`ятку ливарного мистецтва можна бачити в Гетьманській залі Полтавського Краєзнавчого музею.

За ініціативи районної та міської влади, жіночої релігійної общини в Полтаві 2002 року постав зовсім новий храм в ім`я великомучениць Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.

В Шевченківському районі розташована велика кількість музеїв. Полтавський Краєзнавчий музей заснований 1891 року з ініціативи професора В.В. Докучаєва, який передав із власної колекції 4000 зразків грунтів, 500 гірських порід та 800 листів гербарію. Музей розташований у будинку колишнього Полтавського губернського земства, спорудженому у 1908-1908 рр. за проектом архітектора В.Г. Кричевського. Йому вдалося створити цілісну композицію, де органічно поєдналися традиції народного будівництва, український орнамент і будівельно-конструкторські форми. Художні розписи у вестибюлі й центральному залі виконали відомі українські художники С. Васильківський та М. Самокиш.

В роки Другої світової війни німецькі окупанти розграбували музей, а будинок спалили. Після війни експозицію відновлено, але розміщувалась вона в мало пристосованих приміщеннях. В 1964 році було врочисто відкрито реконструйоване приміщення музею.
В останні роки реконструкція продовжується: реставровано первинні настінні розписи, фасад унікальної будівлі. Проводиться повна реекспозиція музею, в якому створюється нові експозиції та розділи. Зібрання музею нараховують близько 300 тис. експонатів: колекції археологічні та нумізматичні, церковних речей, ткацтво, килимарство, Полтавської народної вишивки, предметів старовини.

Полтавський літературно-меморіальний музей І. Котляревського відкрито 28 вересня 1952 року у старовинному будинку, який, за переказами, належав відомому поету і драматургу В.В. Капністу. Музейна збірка налічує більше 7000 експонатів, тут зберігається рукописний архів І.П. Котляревського, його особисті речі, численна бібліотека видань його творів.

Полтавський літературно-меморіальний музей Панаса Мирного розташований у самому кінці колишньої третьої Кобищанської, а нині вулиці Панаса Мирного в садибі, яку Панас Мирний (П. Я. Рудченко) придбав у березні 1903 року. Тут письменник прожив 17 останніх років. Музей Панаса Мирного один з найбагатших серед подібних в Україні: близько 1000 речей, книжок, документів і фотографій. У 1951 року на подвір`ї садиби відкрито пам`ятник П. Мирному. Садиба – пам`ятка садово-паркового мистецтва з 1976 року. Тут зростають вікові дерева, серед яких два дуби віком близько 300 років.

Полтавський літературно-меморіальний музей В. Короленка знаходиться у тихому зеленому куточку Шевченківського району на вулиці названій в його честь. Ім`я В.Г. Короленка, видатного письменника демократа, прогресивного громадського діяча й гуманіста початку 20 ст., відоме в усьому світі. 21 рік його життя пов`язаний із Полтавою, де він жив у вересні 1900 року. У 1903 році В.Г. Короленко з родиною оселяється в будинку на Мало-Садовій вулиці, що нині носить його ім`я. Саме тут 25 грудня 1921 року перестало битися його серце лицаря честі і моралі. Похований Короленко поряд зі своєю садибою, нині територія міського парку культури та відпочинку «Перемога».

Полтавський музей авіації і космонавтики відкрито 23 вересня 2001 року в будинку – пам`ятці архітектури 1810 року. Серед розмаїття музейних закладів Полтави вирізняється своєю неординарністю та незвичним спрямуванням. В експозиції музею зібрано унікальний матеріал про вчених, інженерів, конструкторів в аерокосмічній галузі, льотчиків, космонавтів, чиє життя і діяльність були пов`язані з Полтавщиною. Серед них: один з піонерів теорії космічних польотів Ю.В. Кондратюк (О.Г. Шаргей) та інші. Чільне місце в експозиції займають матеріали, що висвітлюють одну з грандіозних союзницьких операцій часів Другої світової війни – «Френтік», коли в Полтаві певний час знаходилась база союзницької авіації (ВПС США). Також в експозиції відображено діяльність підприємств, які працюють на авіаційну та ракетно-космічну галузі України.

Створення Полтавського художнього музею (галерея мистецтв) безпосередньо пов`язана з визначною для міста подією – прибуттям з Петербурга наприкінці 1917 року мистецької колекції видатного земляка, художника-передвижника Миколи Ярошенка. Саме тоді вперше постало питання про заснування музею, де могли б експонуватися твори із зазначеної колекції, до якої входили 100 картин і етюдів Миколи Ярошенка, а також роботи друзів, колег художників Івана Шишкіна, Іллі Рєпіна, Василя Полєнова, Миколи Дубовського, Володимира Маковського та ін., яка пізніше склала основу музейної збірки. Поповнення музею відбувалось також за рахунок значних художніх цінностей зібраних на Полтавщині у колишніх маєтках Кочубеїв (Диканька), Галаганів (Сокиринці), Капністів (Обухівка), Рєпніних (Яготин). Не всі шедеври, на жаль, дійшли до нашого часу, а загинули в роки Другої світової війни. Музей відновив свою діяльність у 1945 році, після повернення експонатів, евакуйованих у тил.

Нині збірка нараховує понад 9000 експонатів. Серед унікальних: роботи Лукаса Краного Молодшого, Дірк Ван Равестейна, Клари Петерс, Мельхіора де Хондекутера, Франческо Гварді, Марчело Баччіарелі та ін. В музеї – найбільше в Україні зібрання творів М. Ярошенка та І. Мясоєдова.

У 1999 році Полтавський художній музей, до складу якого увійшли галереї сучасного мистецтва та дитячої творчості імені Саші Путрі, розпочав діяльність у якості музейно-мистецького комплексу. Розташований він в приміщені Галереї мистецтв, зведеного 1999 року.

Архітектурний ансамбль Круглої площі це музей під відкритим небом, найвизначніший архітектурний комплекс України в стилі російського класицизму. Виник за регулярним планом розбудови Полтави 1804-1805 рр. як адміністративний центр новоутвореної однойменної губернії в першій треті 19 ст. За переказами – на історичному місці зустрічі полтавчан з Петром І та його армією після Полтавської битви 1709 р. В плані – це коло діаметром 375 метрів (площа 10 га) з радіусами восьми вулиць, що розходяться.
В 1805 р. у центрі площі було закладено монумент Слави на честь століття Полтавської битви, яке наближалося. Урочисте відкриття пам`ятника відбулося у 1811 р. На цей час по червоним лініям кола було завершено будівництво приміщень «губернских присутственных мест», будинків: генерал-губернатора, віце-губернатора, цивільного губернатора, почтампта та дворянського зібрання. Будівничими роботами керував губернський архітектор М. Амвросімов.

В 1835-1840 рр. було зведено комплекс Петровського кадетського корпусу.
В роки Другої світової війни архітектурний комплекс було перетворено в руїни. Протягом 1944-1969 рр. були повністю відновлені та реставровані в первинних формах всі будівлі на колишній Круглій площі в єдиному ансамблі.

Пам`ятник Слави в центрі площі традиційно вважається одним із символів міста Полтави. Головним композиційним центром пам`ятника є тріумфальна чавунна колона, прикрашена бронзовими барельєфами. Колону увінчує капітель з напівсферою, на якій – бронзовий орел, що розпростер крила і тримає в дзьобі лавровий вінок. Квадратна основа колони прикрашена художніми композиціями з чавунного лиття у вигляді прапорів, лицарських обладунків та зброї, зображеннями звернутих в кільця змій. В гранітну основу монумента, виконану у формі редута, вмуровано 18 важких гармат. Загальна висота пам`ятника – 16,61 м.

В Шевченківському районі налічується більше 120 пам`ятників історії та культури. Пам`ятник на місці відпочинку Петра І після Полтавської битви – зведений у 1849 року, в день 140-річчя Полтавської битви. Пам`ятник захисникам Полтави та коменданту фортеці полковнику О.С. Келіну. Пам`ятник відкритий до 200-річчя Полтавської битви — 27 червня 1909 року на перетині Першотравневого проспекту й вулиць Шевченка та Садової, на місці, де колись проходила кріпосна стіна і знаходилися Мазурівські ворота та четвертий бастіон. Пам`ятник І.П. Котляревському відкрито 30 серпня 1903 року Протопопівському бульварі, нині вулиця Котляревського. Пам`ятник М.В. Гоголю урочисто відкрито в березні 1934 року, вулиця на якій він знаходиться також названа в його честь. Пам`ятник Т.Г.Шевченку відкрито 12 березня 1926 року навпроти Краєзнавчого музею, нині площа Конституції. Пам`ятник Марусі Чурай «Дівчині з легенди», героїня цілого ряду творів українських письменників, відкрито на Театральній площі, поряд з приміщенням Академічного музично-драматичного театру імені М.В. Гоголя 14 квітня 2006 року. У «День сміху», 1 квітня 2006 року, в Полтаві на мальовничій Івановій горі було відкрито жартівливий монумент на честь одного із символів Полтавщини – галушки. Це не повний перелік пам’яток за якими дбайливо доглядає районна та міська влада, щоб зберегти цю культурну спадщину нащадкам.
В XXI сторіччі район продовжує органічно розвиватися. Сучасна площа району складає більше 2000 гектар. В районі налічується понад 230 вулиць та провулків, майже 1500 будинків, житловий фонд складає понад 1,5 мільйона квадратних метрів. Площа зелених насаджень понад 1280 гектарів. На території району 76 будівельних кооперативів, 59 автогаражних кооперативи, 26 організацій має свій житловий фонд, що налічує 75 будинків, більше 4 тис. приватних осель. Адміністративно до складу району входять 5 мікрорайонів та 3 промислові зони, де розміщені 3100 підприємств, установ та організацій різних форм власності та господарювання. Постановою Верховної Ради України від 23.03.2000р. до складу Шевченківського району включено селище Яр. В районі багато парків, скверів інших зелених зон для відпочинку населення. Це і Корпусний парк, Петровський парк, Сонячний парк, Парк «Перемога», Березовий сквер, парк І.Котляревського, парк «Воїнів-афганців» та ін.

Населення району станом на січень 2008 року – 139 тис. чоловік, що найбільше серед інших районів міста.

Територіальна громада району має свій представницький орган – Шевченківська районна у м.Полтаві рада, до складу якої обрано 42 депутата, які входять до складу 6 постійних комісій ради. Виконавчий комітет налічує 13 чоловік.

Шевченківська районна у м. Полтаві рада.

stat24 -счетчик посещаемости сайта